Князь Ієремія-Михайло (Ярема) Вишневецький
Князь Ієремія-Михайло (Ярема) Вишневецький

Вишневецький (Вишньовецький) Ієремія-Михайло (Ярема) (1612-10/22. 08. 1651) князь з старовинного русько-литовського роду Вишневецьких, воєвода руський (1646 р.), коронний гетьман (1649 р.); окатоличений український магнат, володар маєтностей на Волині та Поліссі, колонізатор і власник Лубенщини й сусідніх земель на Лівобережжі — т. зв. Вишневеччини.

Його батько князь Михайло був, за висловом М. Смотрицького, «вірним сином і стовпом православної церкви», засновником (разом із дружиною) відомих на Задніпров'ї православних монастирів — Густинського і Підгірського (Ладинського). Знатність роду Вишневецьких була добре відома. Коли Ярема надумав прокласти найкоротшу дорогу з Ромен до Росії через ліси, московити спробували йому перешкодити, але були розігнані. Цар поскаржився Владиславу IV і одержав таку образливу відповідь: «Князь Ієремія більше має права на Москву, ніж цар московський на Ромни». Від батька Ієремія успадкував величезні маєтки на Волині, Поліссі, Лівобережжі. Проте через два роки після смерті М. Вишневецького польська влада засудила вдову покійного з дітьми Ієремією та Ганною на баніцію (вигнання з країни) - ніби за несплату князем старого боргу (1200 злотих) королівському коморнику С. Мишці. Очевидно, справа була не в борзі, смішному для мільйонерів Вишневецьких-Могил, - королівська влада поспішала прибрати з дороги вірогідного спадкоємця молдавського престолу. Втративши у 4-річному віці батька, а у 7-річному віці - матір, Ієремія рано зостався сиротою. Його опікуном став батьків брат князь Костянтин Вишневецький - ревний католик, котрий віддав хлопця на виховання до Львівського єзуїтського колегіуму. Отці-єзуїти доклали немало зусиль, аби їх родовитий учень засвоїв вершки чужої культури і втратив питоме духовне коріння, одірвався від інтересів своєї батьківщини і знайшов свій ідеал у Польщі й привілеях польської шляхти. Посіяна в душі гордого князя зневага до непривілейованих станів переросла в палке прагнення будь-що зажити слави серед польського шляхетства й добути королівську корону. По закінченні студій в єзуїтів І. Вишневецький вивчав військову науку в Італії й Голландії, маючи намір стати полководцем. У 1631 р. Ієремія-Михайло перейшов з православ’я у католицизм, який активно поширював у своїх володіннях, не забуваючи при цьому так само активно виступати на захист і православної віри.

Лубенська "держава" Вишневецького.
В Лубнах І. Вишневецький збудував бернардинський монастир та католицький костел св. Михайла, освячений на честь небесного патрона свого первістка. За деякими даними, були засновані костели також у Ромнах, Хоролі, Лохвиці. В той же час князь обдаровував православний Мгарський монастир, хоча його ченці під впливом агітації скинутого П. Могилою митрополита І. Копинського взяли участь у т. зв. «кизимівському» погромі Лубен 1637 р. (виготовляли порох для повстанців). Під час повстання бернардинський монастир був зруйнований. Князь його відбудував, а православних ченців помилував.
У Лубнах І. Вишневецький жив як імператор, утримуючи 12-тисячне наймане військо (витрачав для цього 180 тис. злотих річно) і не визнаючи над собою ніякої влади (одна з влучних характеристик називає його слов'янським Нероном). На високому горбі вибудував чудовий палац, схожий на готичні лицарські замки. Триста кімнат містили незліченні скарби: килими, картини, статуї. «Тронна» зала увінчувалася куполом, на якому зображено було небесне склепіння із сузір'ями. Тут господар приймав іноземних послів, численних гостей і підлеглих. У підземеллі зберігалася княжа скарбниця. Підземні тунелі з'єднували замок із бернардинським монастирем і виходили за межі міста до Сули. Горішній парк, що терасами спускався до річки, прикрашали фонтани, статуї, гроти. Поряд знаходилися монастирські сади з фруктовими деревами, виноградниками й плантаціями лікарських рослин.
Лубенська держава князя Ієремії Вишневецького не поступалася багатьом європейським королівствам. Напередодні Української національної революції князь володів на Лівобережжі 56 містами, містечками та іншими населеними пунктами, одержуючи щорічно 600 тис. злотих прибутку. Деякі дослідники небезпідставно вбачають у Вишневеччині зародок майбутньої незалежної української католицької держави, знищеної повстанням Б. Хмельницького. Окрім Лубенщини Вишневецьким належало 72 поселення і 30 фільварків на Волині: Брагин з округою на Поліссі; Немиріе, Бершадь. Ладижин із навколишніми селами на Поділлі; Збараж з округою в Галичині (перейшов у власність після смерті останнього з князів Збарізьких); 7, 6 тис. дворів на Київщині.

Вишневецький проти Хмельницького.
З початком Хмельниччини І. Вишневецький одразу почав боротися проти повстанців і фактично очолив непримиренне («воєнне») магнатсько-шляхетське угруповання, яке відкидало саму думку про переговори з повсталими й робило ставку на силу, як на єдиний спосіб розв'язання «козацької проблеми». На війну проти власного народу князь витратив 10 млн. злотих. І. Вишневецький був серйозним противником. На думку багатьох авторів, у ньому Річ Посполита не побачила свого вождя-рятівника. Змушений залишити родинне гніздо у 1648 р., князь надзвичайно жорстоко розправлявся з повстанцями на Правобережжі, знищуючи цілі населені пункти. Брав участь зі своїми загонами у кровопролитних боях під Махнівкою, П'яткою та Старокостянтиновом, де змагався з загонами Максима Кривоноса. Після поразки в Пилявецькій битві, де І. Вишневецький разом із В. Заславським очолював центр польського війська, втік до Львова, а звідти, не зумівши організувати оборону міста від військ Б. Хмельницького, відступив до Замостя. В 1649. призначений великим коронним гетьманом (після укладення перемир'я з козаками гетьманська булава була відібрана королем для М. Потоцького). У військовій кампанії 1649 р. очолював оборону Збаража. Перебував в опозиції до Зборівського договору. Зі своїми хоругвами відзначився в нещасливій для українців Берестецькій битві. По її закінченні наполіг на продовженні наступу, під час якого несподівано помер на 40-му році життя в таборі під Паволоччю. Лубенський замок після відступу князя з Лівобережжя був дощенту зруйнований, а його польське та єврейське населення вирізане.

У боях 1648 р. під Махнівкою, П’яткою і Старокостянтиновом надвірні загони Вишневецького та инших магнатів вели бої з козацько-селянськими загонами на чолі з М. Кривоносом.

Завантажити наступні 18 зображень