В Петрограді (тепер Санкт-Петербург) ще 8-го березня українські військові частини царської армії, ляйбґвардійські полки: Волинський, Семенівський, Єґерський та Ізмайлівський розпалили пожежу революції, яка зруйнувала всю царську імперію і відкрила Україні шлях до самостійного життя. Чотири тисячі вояків зі згаданих полків відмовились стріляти до демонстрантів, що вийшли на вулиці Петербургу, і цим започаткували революцію.

Прапор революції, який підняли на своїх баґнетах українські вояки в уніформі московської армії, швидко перекинувся на широкі простори нашої Батьківщини. Україна прокинулася до нового життя після довгих років неволі, коли навіть українська мова була похована. Не зважаючи на те, що по містах і містечках України ще стояли сильні залоги московського війська, а в самому Києві московські “кадети” (конституційні демократи) та меншевики захопили були у свої руки т. зв. Ісполнітельний Комітет (виконавчий комітет), український народ починав нову сторінку своєї історії. Відродження українського життя було стихійне й ішло знизу, з широких мас українського селянства, вояцтва та з кіл інтелігенції. В липні 1917 року селянами с. П`ятки та с. Пилипи, що входить до П’ятківської с/р було захоплено ліс, що належав поміщику Терещенку. В грудні 1917 року багато солдат і матросів с.П`ятки повернулися а фронту: Св`ятогор Павло Тодосович, Михальчук Степан, Чиж Констянтин, Курінський Мусій, Микитюк М., Данилюк Охрем Дмитрович, Лукащук Василь Іванович, Величко Костянтин. На фронті під впливом масовї агітації вони повірили більшовицьким гаслам та закликам, та були жорстоко ошукані. В селі ними була створена група, що співчувала більшовикам, якою керував Фесенко з більшовицького центру в м. Києва. Вже через кілька років вони відчують всю жахливість більшовицького режиму у його не людських проявах.
Група співчуваючих більшовикам підбурювала селян-бідняків та середняків на грабунок панського майна і та розподіл землі. Ситуація ускладнювалась подіями на фронтах і більшовицькі саботаж та провокації в тилу молодої Української держави були на жаль явищем досить поширеним.
В березні 1918 року в село П`ятку для підтримки порядку та боротьби з більшовицьким саботажем прибув каральний загін. Швидко було наведено порядок, селянам було наказано повернути награбоване добро та незаконно відібрану землю, в разі якщо це не буде виконано, винні будуть розстріляні.
Житомирська повітова земельна управа писала: «що коли не буде протягом двох днів повернуто в місцеву економію все розграбоване майно, то винні понесуть саму сувору кару аж до розстрілу».
Отож крім зовнішніх ворогів, які з усіх сторін сунули на Україну, обмануті селяни становили ще одну загрозу для ще не сформованої держави. Це використовували більшовицькі агенти та провокатори.


14 травня 1918 року робітники Коровинецької цукроварні, робітники з маєтків Терещенка в кількості більше двох сотень озброєні гвинтівками, гранатами, револьверами, розмістившись на підводи по кілька чоловік, приховавши зброю під соломою виїхали гужем з певним інтервалом на ярмарок у містечко П'ятку. Кожному з вагонів було певне завдання. Один мав звільнити з тюрми в'язнів, другий - обеззброїти варту, третій, в разі опору, перестріляти німців та правоохоронців, що приїхали із Житомира. Ставилося завдання провести мітинги серед селян, що приїхали на ярмарок, з закликом братися за зброю і громити німців та представників влади. Підводи повстанців було розташовано в м. П'ятка так, щоб в одну мить можна було скористуватися захованою зброєю.
Коли намічені місця оточені бунтівниками, а за німцями та правоохоронцями встановлено невідступний нагляд з боку учасників бунту, в штабі одержали повідомлення про те, що волость та карцер оточено, в різних місцях почалися короткі мітинги. Почувши промову більшовицьких агітаторів, представники влади направилися до місць мітингів, але в цю мить були роззброєні. Після короткого бою вони були всі убиті. Одночасно була перебита варта при волості та при карцері. Так більшовицькі агітатори роздували вогнище братовбивчої війни на українських землях.
Поштово-телеграфний зв'язок з П'ятківської волості був лише на Коровинецькій цукроварні. Одержавши першу звістку про це повстання, керуючий Коровинецькою цукроварнею Міхеєв телеграфував губернському старості, німцеві по націо¬нальності, Д.Ф.Андро 14 травня 1918 року.
"Сьогодні в м. П'ятка відбувся бунт. Убито кілька охоронців. За відомостями, що дійшли, селяни сусідніх сіх організовуються для розгрому Коровинецького заводу і маєтку. Найпокорніше прошу захисту." На цій телеграмі була накладена така резолюція: "зроблено все. Вислано 100 чоловік кінних, броньовик, дві роти піших германців та одну кулеметну".
Губернська газета "Волинь" про це повстання писала: «З огляду одержаних відомостей про те, що в деяких селах Житомирського повіту (південна частина) в цей час ведеться сильна агітація з метою викликати аграрні заколоти, туди виїхав кінний загін поліції з броневим автомобілем на чолі з повітовим старостою І.В.Арендтом. Вчора виїхав туди губернський інспектор поліції С.А.Васиченко.»
На початку березня 1919 року в селі П'ятка під керівництвом більшовика з Києва тов.Фесенка організовується таємно загін для боротьби з українською владою. Таємні сходи відбувалися в хаті Пергата Івана Петровича. Так наприкінці березня загін понад 200 чоловік групами вирушив з П`ятки в напрямі с.Дацьок, де було розібрано залізничну колію по якій курсували бронепоїзди, один з них було пущено під укіс, команда панцерника після бою відступила. На допомогу їм було кинуто підкріплення, та після сутичок з більшовицькими загонами, що наступали з Бердичева, загони армії УНР були змушені відступити.
Радянська влада встановлювалася жорстко та безжалісно. Активними учасниками в боротьбі за встановлення радянської влади в селі П`ятка та Пилипах, були: Св`ятогор Павло Тодоcовичу, Данилок Охрем Дмитрович, Пергат Іван Петрович, Денисюк Захар, Михальчук Степан, Чиж Констянтин.


В 1919 році в с.П'ятка було створено більшовицький осередок на чолі з Денисюком Захаром Пилиповичем, що об'єднував і пилипівську партійну ячейку. Партійна органі¬зація проводила велику організаторську роботу. Першими більшовиками були: Денисюк Захар Пилипович, Михальчук Степан, Курінський Мусій, Чиж Констянтин, Микитюк М.
Зміст роботи сільських партійних організацій видно з прикладу діяльності П`ятківського сільського партійного осередку. Як доповідав про це його секретар тов. Денисюк, в червні 1921 року. В осередку налічувалося 7 членів і 5 кандидатів в партію. Дивлячись на кількість людей, що були членами та кандидатами в партію, можна з впевненістю сказати, що вже через кілька років після захоплення більшовиками влади, люди почали розуміти, що всі гасла та прокламації нової влади залишилися лише гарними словами, які нічого спільного не мали з реальним життям. Всі комуністи були закріплені за певними ділянками роботи (хата-читальня, комітет незаможніх селян, комітет взаемодопомоги, кооперація). Політична робота серед селян проводилася у хаті-читальні. Регулярно по два рази на місяць тут випускалася стінна газета, яка висвітлювала життя свого і сусідніх сіл. Спеціальні номери присв`ячувалися роботі сільського осередку комсомолу. Першим комсомольцем був Бабій Петро Павлович. В хаті-читальні читалися доповіді і лекції на різні теми, працювали гуртки: політичні, загальноосвітній, літературний, драматичний, хоровий, школа ліквідації неписьменності, бібліотека, яку постійно поповнювали і відвідували комуністи. Велику роль в установлені більшовицької влади та вирішенні селянського питання відігравали волосні ревкоми, волосні комітети незаможних селян, сільські ревкоми та сільські комітети незаможних селян. В П`ятківській волості в 1921 році були: волосний ревком, волосний комітет незаможних селян, 21 сільський ревком та 19 сільських комітетів незаможних селян. В листопаді пройшов волосний з`їзд П`ятківської волості на якому було 47 делегатів, з них 2 жінки.


В 1919 році в с.П'ятка було створено комсомольську організацію. В кінці 1922 року в с.П'ятка створе¬но п'ятківський сільськогосподарський кооператив незаможних селян, який в січні 1923 року прийнято в Житомирський районний союз сільськогосподарських кооперативів.
В 1923 році П'ятківський с/г кооператив незаможних селян нараховував 67 членів кооперативу. Правління П'ятківського с/г кооперативу незаможних селян: Деревицький Ульян Данилович - голова правління, члени правління Басов Микола Федорович, Мельничук Михай Петрович, кандидати правління: Данилюк Охрем Дмитрович, Деревицький Петро Трохимович, рада правління: Пергат Іван Петрович, Бондаренко Микита Федорович, Романчук Харитон Романович, кандидати правління: Осипчук Юхим Макарович, Деревицький Корній.
Український селянин-хлібороб, не сприймав ідею колективної власності, які йому насаджувала більшовицька ідеологія. Та нова влада жорстко розбиралась з тими, хто мав власний погляд на ведення господарства, знищені приватні господарства сильних господарів, засоби виробництва конфісковані, зруйновані сім'ї, годувальники заслані до Сибіру, ось так жорстоко та цинічно запроваджувались нові методи господарювання та нові порядки. Тож приспавши селянина кооперативами, влада взяла курс на загальну колективізацію. Почався процес знищення українського селянина – землевласника, господаря, що годував своїм хлібом усю Європу. В 1929 році в П'ятці було створено колективне об'єднання «Пам'ять Леніна», цю назву колгосп носить до розвалу Радянського Союзу.
Першим головою колгоспу був Онишко Федір Максимович, який загинув в період масових репресій та чисток. Першими трактористами були Стеша Петро Силович, Шевчук Христя Трифонівна, Ярош Дмитро Демидович, Буря Ф.С., Бабій К.І., Деревицький Ульян Данилович. Творчою працею колгоспників господарство було перетворено в передове. Серед передовиків колгоспного виробництва до Великої Вітчизняної війни був Стешак Петро Силович, який організував ланку для наслідування почину Марії Демченко і виростив в 1939 році по 420 цнт. цукрових буряків з 1 га.






Завантажити наступні 18 зображень