В Петрограді (тепер Санкт-Петербург) ще 8-го березня українські військові частини царської армії, ляйбґвардійські полки: Волинський, Семенівський, Єґерський та Ізмайлівський розпалили пожежу революції, яка зруйнувала всю царську імперію і відкрила Україні шлях до самостійного життя. Чотири тисячі вояків зі згаданих полків відмовились стріляти до демонстрантів, що вийшли на вулиці Петербургу, і цим започаткували революцію.

Прапор революції, який підняли на своїх баґнетах українські вояки в уніформі московської армії, швидко перекинувся на широкі простори нашої Батьківщини. Україна прокинулася до нового життя після довгих років неволі, коли навіть українська мова була похована. Не зважаючи на те, що по містах і містечках України ще стояли сильні залоги московського війська, а в самому Києві московські “кадети” (конституційні демократи) та меншевики захопили були у свої руки т. зв. Ісполнітельний Комітет (виконавчий комітет), український народ починав нову сторінку своєї історії. Відродження українського життя було стихійне й ішло знизу, з широких мас українського селянства, вояцтва та з кіл інтелігенції. В липні 1917 року селянами с. П`ятки та с. Пилипи, що входить до П’ятківської с/р було захоплено ліс, що належав поміщику Терещенку. В грудні 1917 року багато солдат і матросів с.П`ятки повернулися а фронту: Св`ятогор Павло Тодосович, Михальчук Степан, Чиж Констянтин, Курінський Мусій, Микитюк М., Данилюк Охрем Дмитрович, Лукащук Василь Іванович, Величко Костянтин. На фронті під впливом масовї агітації вони повірили більшовицьким гаслам та закликам, та були жорстоко ошукані. В селі ними була створена група, що співчувала більшовикам, якою керував Фесенко з більшовицького центру в м. Києва. Вже через кілька років вони відчують всю жахливість більшовицького режиму у його не людських проявах.
Група співчуваючих більшовикам підбурювала селян-бідняків та середняків на грабунок панського майна і та розподіл землі. Ситуація ускладнювалась подіями на фронтах і більшовицькі саботаж та провокації в тилу молодої Української держави були на жаль явищем досить поширеним.
В березні 1918 року в село П`ятку для підтримки порядку та боротьби з більшовицьким саботажем прибув каральний загін. Швидко було наведено порядок, селянам було наказано повернути награбоване добро та незаконно відібрану землю, в разі якщо це не буде виконано, винні будуть розстріляні.
Житомирська повітова земельна управа писала: «що коли не буде протягом двох днів повернуто в місцеву економію все розграбоване майно, то винні понесуть саму сувору кару аж до розстрілу».
Отож крім зовнішніх ворогів, які з усіх сторін сунули на Україну, обмануті селяни становили ще одну загрозу для ще не сформованої держави. Це використовували більшовицькі агенти та провокатори.

Завантажити наступні 18 зображень