В кінці XV століття біглими рудознавцями була виявлена залізна руда в заболоченій місцевості з лівої сторони річки Гнилоп`яті. Крім того, до самої річки, підходили суцільні масиви лісу. Руда видобувалась з глибин 3 метрів, вугілля випалювалося в лісі, також тут був поташ. Використовуючи місцеву сировинну базу, тут була розпочата виплавка заліза.

З самого початку рудня носила назву Веприк. В той час виплавлялося до 10 тисяч пудів заліза за рік. В XVI столітті на Веприк приїхав аж із Тули досвідченний рудознавець Демид, який застосував механічну силу водяного млина на річці Гнилоп'яті. Він збудував вагранки, дуття в вагранки було механізоване передачею від млина до вентиляторів механічної сили води. Це нововведення збільшило продуктивність виплавки заліза до 30 тисяч пудів за рік. Цей рудознавець видобував руду біля річки Гнилоп'яті та в урочищі, що носило назву Чорнодуб. Випалювання ж вугілля здійснювалось в лісі, що носив назву Печі. В цих місцях збереглися ями з слідами руди та вугілля. На руднях майстерень та кузень не було. В той же час, з розвитком виплавки заліза, було збудовано чимало бараків для робітників, будинки для рудознавця та приставленного для нагляду майстра, якого прозвали, Ведмідь. Поселення чи селище було назване Руднею та зберегло цю назву до нашого часу. На основі цієї сировини можливо і в П'ятці здійснювалась виплавка заліза, а можливо залізо завозилося вже в готовому вигляді з Рудні.

За часів Богдана Хмельницького усі рудні були узяті під нагляд, у тому числі й рудник Веприк-Рудня. Писарь Богдана Хмельницького,Іван Виговський видав документ, охоронну грамоту шведському підданому купцю Данилу Гармашу на право володіння руднею. Фактично Гармаш був не купцем , а польським шпигуном, повязаний з польським сеймом, а також по деяким данним він шпигував на користь латиша Адама Вініуса. Для того щоб приховати продуктивність рудні Гармаш з Ведмедем здавали 5-10 тисяч пудів заліза та ядра для гармат Богдана Хмельницького, а інше продавалось за завищеною в три разі ціною Литві та Польщі. Гроші ділились між Вініусом, Гармашем, за версією радянських істориків, які усіма силами демонізували Івана Виговського, певна сума перепадала й Виговському. Ведмедю перепадало мало, та він був задоволенний. До робітників він відносився жорстоко, та Демида поважав як рудознавця, тому що сам у цій справі нічого не розумів. Та шкідники були виявлені. Гармаша з Ведмедем було призначено до страти через повішання. Наскільки ця справа була важливою на той час, можна визначити з того, що розслідувати цей злочин і керувати покарання було призначено самого Івана Виговського.

Ось така історія села Рудні, як одного з найбільших центрів виплавки заліза та історія його заснування.

Завантажити наступні 18 зображень