На початку XVI століття польський сейм та король за заслуги перед короною, авторитетного серед старшини князя Острозького, було призначено князем Київським, маршалком землі Волинської та старостою В.Волинським. Сам князь поселився в фортеці Острог.

Князь мав двоє синів та дві дочки. Старший син Януш прийняв польську віру, одружився з чешкою Середзянкою та був призначений воєводою фортеці Дубно. До Янушевого воєводства належали: Луцька фортеця, Острополь з арсеналом та кузнями, що виробляли зброю та порох та фортеця Констянтинів. Старша дочка, була видана за князя Литовського Радзивіла, та після її швидкої смерті, за нього було видано молодшу, улюблену, дочку Острозського, Єлізавету. Молодший син, ще був занадто молодим, та займався освітою.

Северин Наливайко (Павло-Семерій (Северин) Кравченко-Наливайко-козацький отаман, керівник антифеодального селянсько-козацького повстання 1594—1596
Северин Наливайко (Павло-Семерій (Северин) Кравченко-Наливайко-козацький отаман, керівник антифеодального селянсько-козацького повстання 1594—1596

Наливайко служив сотником (шістсот гусарів), особистої охорони князя Острозського та фортеці. Батьки Наливайка мали хутір, не були закріпаченими та займались сільським господарством. Северин Наливайко був високого зросту, гарний та швидкий на гумор. Крим того мав добру освиту. Одного часу князь направив його в Дубно до Януша навчати солдат набраних з ремісників та селян, для охорони маєтків та фортець. Жінка Януса Середзянка полюбила Наливайка, вона була присутня на навчанні солдатів та зблизилась з ним, вин спокусив її своїм молодецтвом. Князю Янушу ніхто не наважувався сказати про це, та князю Радзівілу доповіли. Обуренню Радзівіла не було меж, він вирішив відомстити. «Хлоп жену князя соблазнил. Позор». В 1592 році, на Різдво, князь Острозський чекав гостей, серед них були князь Радзівіл з сином Янусом та його дружиною. Перед урочистою вечерею князь Радзівіл наказав своєму джурі підсипати отрути в келих Середзянки. Середзянка мала веселу вдачу та цілий вечір веселила старого князя та гостей.

Наливайко знав, що князю Радзівілу відомо про їхні відносини з Середзянкою, тому вирішив слідкувати за нею, знаючи жорстокість Литовського князя. Коли гості старого князя сіли до столу та наповнили келихи, Наливайко помітив як джура підсипає отруту в келих Середзянки. Після привітань з Різдвом Христовим князя, всі підняли келихи, Наливайко не помітно підмінив келих Середзянки. Коли він вилив його в передпокої, собака, що там була трохи спробувала вина та тут же впала мертвою. Він зв’язав джуру та кинув у церкві. Той не довго думаючи все розповів Северину. Це укріпило віру в те, що Радзівіл буде намагатися відомстити йому. Радзівіл який все це бачив остаточно втратив настрій, вечір був зіпсованим.

В 1580 році Сейм Польщі за заслуги, призначив поляка Косинського Гетьманом реєстрових козаків та виділив йому, на словах, гарне мальовниче городище Ракитне, яке належало князю Острозському. Сейм це зробив навмисне, щоб натравити Косинського на князя Острозського, таким чином ослабивши його вплив в Україні. Він підняв на повстання своїх козаків, підмовив запорозьких та донських старшин. Вони захопили Київ, Ракитне, Черкаси (із яких ледь утік князь Вишневецький з трьома сотнями гусар), Білу Церкву та Фастів. Ці фортеці здавалися без особливого спротиву так як охорона переходила на сторону повстання. До Косинського приєднались: підполковник Богун з полком запорожців, Ничипір з низовими козаками, Богдан з полком донських козаків та Лобода з полком та повстанцями, що до них пристали. Вже тоді їхнє військо нараховувало 10 тисяч чоловік. Косинський та Лобода були людьми амбітними та мріяли про гетьманську булаву. Тому їхнім бажанням було усунути від влади старого Острозського, мимоволі виконуючи прагнення Польщі. Богун же з іншими полковниками мріяли насамперед звільнити український народ від будь-якого впливу, насамперед Польщі. Полковник Лобода часто розповідав, що ніби бачив сни в яких він був Гетьманом, і навіть мав булаву ніким не подаровану. Його старшина чи то в насмішку чи серйозно називали його Гетьманом чим не мало тішили його самолюбство.

Вигнанні зі своїх фортець князі Вишневецький, Гулевич та Гульсьский прибули в Острог до князя за порадою та допомогою. Вишневецький привів з собою три сотні вірних йому гусар, а Гулевич та Гульський нечисельну пішу охорону. Князь Острозський послав гінців до Литовського князя Радзівіла та князя Януша, викликаючи їх на нараду до Дубно, розуміючи всю небезпеку положення, що склалося. Одночасно надіслав сотніка Наливайка з пятьма гусарами до Канцлера Сейму Лещинського в Замістя, до його маєтку, з проханням надіслати їм на допомогу польських жовнірів. Канцлер Лещинський прийняв Наливайка в присутності Гетьмана Коронного війська польського Жолкевича. Наливайко був розумним та кмітливим. Під час перемовин була присутньою, молода жінка підстаркуватого Канцлера, красуня Барбара. Наливайко їй дуже сподобався. Вона вийшла з кабінету чоловіки та наказала накрити стіл на 4 персони. Коли було приготовлено обід, вона зайшла до зали-кабінету чоловіка і попросила його запросити гостей до столу. Канцлеру залишалсь тільки погодитись. Наливайко сів на одній стороні столу поряд з Барбарою. Гетьман Жолкевич сів поряд з Канцлером. Гетьман з усіх сил намагався оволодіти увагою молодої дружини Канцлера і хоча він сам був похилого віку та мав проблеми з ногою, в душі він був нахабним залицяльником. Барбара увсь час любязно спілкувалась з Наливайком, а Жолкевич в душі проклинав сотника: пся крев, хлоп, оволодів Барбарою. За цілий день своєї місії Наливайко так і не домовився за допомогу Коронного війська. Жолкевич під час перемовин увесь час намагався принизити сотника, та Наливайко так влучно відповідав Гетьману, що той сам зазнав приниження. Від цього обліччя Канцлера аж перекосило, зате Барбара вже не могла стримувати сміху. На другий день Наливайко зібрався у дорогу, так нічого добившись. Він зрозумів замисел Канцлера та Сейму, які залишили Острозського практично самого. Він зміг розраховувати тільки на свої сили та ресурси. Барбара впросила чоловіка, щоб той дозволив їй по дорозі під охороною Наливайка, відвідати своїх батьків в Тарнові, і хоча це не зовсім було по дорозі, зате з такою охороною було надійно. Жолкевич аж присів на вкорочену ногу. Він же надіслав на дорогу до Острога ескадрон гусар, для знищення Наливайка та його охорони, за те приниження яке він пережив у Канцлера. Та присутність з Наливайком Барбари примусила поміняти Гетьману плани. Лещинський дозволив Барбарі виїзд до батьків, вона була вже готова до мандрівки. В Тарнові Наливайко якийсь час пожив у Барбари, допоки не приїхав Лещинський та забрав її до свого маєтку в Замістя. Через рік Барбара народила хлопчика, схожого на Северина Наливайка. Канцлер та Гетьман зрозуміли чия це дитина, та шляхетність не дозволила їм розголосити про це.

Нарада князів відбулася у князя Острозського в грудні 1592 року, по приїзду сотника Наливайка із Замостя. Старий князь проголосив: «Нам не потрібно чекати на допомогу Коронного війська. Я знав, що вони нам відмовлять. Я зрозумів їхню гру. Тому нам потрібно зібрати своє військо біля фортеці Острополь, та ні в якому випадку не пустити їх в Острополь та Констянтинів, куди вони рухаються трактовим шляхом. Розвідка донесла, що у них вже зібралось військо чисельністю 10 тисяч чоловік. Нам потрібно зібрати хоча б половину». Вишневецький сказва про те , що воювати треба не кількістю а вмінням. Рада призначила князя Вишневецького воєводою усього війська, в допомогу йому надали Гульського та Гулевича. Кменданту Острополя Пересу наказали організувати дружину охорони та боронити фортеці. Янушу з Радзівілом призначили бути в Острополі з шістьма сотнями гусарів, Наливайко був у резерві. Радзівілом до Наливайка був присталенний дозорець із завданням слідкувати за ним, про що він навіть не підозрював. Дружина Януша Середзянка по прибуттю до Острополя передала Наливайкові записку з проханням про зустріч. В записці не було вказано кому та вона була без підпису. Дозорець перехопив записку та вручив Радзивілу. Той розповів Янушу про зраду дружини та показав свідчення. Януш не повірив, та записка підтвердила слова Радзівіла. Скоро Середзянка була отруєна підкупленою служкою, якій добре заплатив сам Радзівіл. Потім він особисто зарубав служку. Князі вирішили після закінчення війни з повстанцями розправитись з Наливайком. Наливайко, після отруєння Середзянки, зрозумів, що князі хочуть його знищити та вирішив при нагоді утекти до повстанців. Тим більше, що в серці він ненавидів пихатих князів які багатіли на поту та крові народу.

Криштоф Косинський - 16-й гетьман українського реєстрового козацтва
Криштоф Косинський - 16-й гетьман українського реєстрового козацтва

В 1592 році зима була сніжна, сніговий покрив досягав метра. Військо Косинського рухалось остропольсьским трактовим шляхом в сторону Острополя. Попереду їхала передова козацька сотня розвідки. За ними їхали Косинський з писарем та полковники з козаками на конях, за ними шла козацька піхота з артилерією, потім йшов обоз з казною, порохом та іншими припасами, в кінці йшов полк Лободи. Розвідка не доїзжаючи долини на південь від Острополя побачила рух військ князів. З північного боку від дороги був ліс, а з західної чисте поле вкрите глибоким снігом. Розвідка доповіла про побачене. Після наради з полковниками Косинський заборонив палити вогнища та наказав чекати до ранку. В цей час вони побачили багато вогнищ з лівого боку від дороги на відстані 1,5 – 2 км. Косинський розсміявся. Він сказав полковникам: «Бачите, що задумав Вишневецький. Запалив вогнища, щоб ми подумали, що то їх табір. Потім хоче нас виманити в чисте поле, в глибокий сніг та з фланга нанести удар з долини пішими військами, а кінотою вдарити з тилу. Не бувати цьому. Зранку вдаримо сотнею козаків на табір, для розвідки, а інших козаків розмістимо фронтом на ліс, в велику бійку не ввязуватись». Косинський повністю розкрив плани Вишневецького, який саме так усе й спланував. Гульського та Гулевича той послав з піхотою по трактовому шляху, вони розмістились в долині на ніч, не виставляючи охорони, а сам Вишневецький з гусарами та зібраною кавалерією стали табором в лісі, в кількості не більше 4 сотень.

Козаки пропонували вдарити по табору вночі, але Косинський, не знаючи скільки кавалерії в лісі, побоявся за свій фланг. Зранку, на світанку, сотня козаків напала на табір, частину порубала, а інші почали розбігатися в паніці. Але побачивши, чисельність козаків і те, що в таборі наводиться лад, вони повернулись і кинулись на атакуючих, та було вже запіздно, ті розвернули коней та зникли. Маючи обмежену видимість Вишневецький подумав, що основні сили повстанців напали на табір, та наказав вдарити у фланг. Коли Вишневецький вискочив у чисте поле, то побачив, що кінна лава летить йому назустріч. Він розвернув коня та крикнув: «Назад до лягу!». Козаки Богуна та Нечипора зарубавши десятки зо три гусарів, під команду повернули назад. В цьому бою козаки втратили вбитим одного козака.

Косинський вирішивши не вступати у відкритий бій, скерував свої війська в фортецю П'ятку. Залишивши полк козаків для охорони з тилу, іншим з обозом наказав рухатись до П'ятки.

Вишневецький направив Гулевича через Чуднів на П'ятку, а сам з військом Гульського та своїми гусарами рушив слідом під П'ятку.

Військо Косинського розмістилося в фортеці П'ятка, та прийняло участь в святкуванні Старого Нового року, щедруючи разом з місцвими жителями. Всі ворота були зачинені. Біля них та на валу фортеці була виставлена охорона. Війська Вишневецького оточили фортецю зі сходу, з півночі військо Гулевича, з заходу та півдня війська Гульського, резерви з гусарами, та й сам Вишневецький були у лісі, де тепер знаходиться село Княжин. В лісі бло зроблено завали, розставлено по периметру обоз, навколо було викопано рів, як захист від нападу на всякий випадок.

В січні 1593 року, стоячи на валу та оглядаючи облогу фортеці, Косинський вирішив скликати старшину, вистріливши з гармати. На постріл прибули полковники: Богун, Нечипір, Богдан та Лобода. В душі Лобода мав надію домовитись з Вишневецьким по питанням, що цікавили полковників та розійтись з миром. Він запропонував надіслати до Вишневецького парламентаря. Полковники Богун, Нечипір та Богдан не погодились, та все ж Косинський мить повагавшись вирішив пристати на пропозицію Лободи.

Після довгої відсутності повернувся парламентер. Він доповів, що Вишневецький сильно сварив полковників, йому навіть було соромно повторювати ті слова якими він обзивав їх усіх. Косинський наказав сказати йому на вухо, що казав Вишневецький. Після того що він почув, він підскочив наче ошпарений та вдарив парламентаря в зуби. Козак впав на землю випльовуючи зуби та кров. Косинський з Лободою були розлючені, а інші полковники лише посміхались. Перед боєм Косинський запропонував Лободі узяти під свою охорону казну, вийти на східні ворота та доставити її у Січ. Для виходу з фортеці та прориву з залоги він виділив Лободі Богуна з полком козаків, для того щоб нанести удар по військам Гулевича та переслідувати їх. Косинський стоячи біля гармат наказав старшинам вивести війська з фортеці та розпочати бій, залишивши в резерві козаків Нечіпора та Богдана. Вишневецький з військом наблизився до фортеці. Косинський розмістився своїм військом під прикриттям артилерії. Війська Вишневецького та Гульського війшли в зону обстрілу артилерією, Косинський сам навів гармати та відкрив вогонь. Вогонь з гармат був настільки прицільним, що війська Гульського змішались та вже готові були відступити, та Вишневецький зупинив їх та наказав йти до бою. На протязі дня перевага в бою переходила від одної сторони до іншої. Військо Гулевича, що вступило в бій з козаками Богуна, складали селяни, які не бажали битись з козаками, розбігалися по лісу, а деякі переходили на бік повстанців. Гулевич помітив, що на полі дуже мало трупів, а війська залишалось все меньше та меньше. Навечір Вишневецький почав відводити до лісу свої війська, стомлені та сільно порідівші, вони вже самі відходили та навіть бігли з поля бою. Повстанці не переслідували утікаючих, втративши вбитими більше чим противник вони відходили до фортеці. Вишневецький, бачучи перевагу повстанців, після першого дня та передбачаючи поразку, послав гусара в Остропіль за підмогою. Вишневецький зібравши старшин наказав привести в бойовий порядок війська та сказав: «Краще вмерти, а ніж терпіти поразку».

На наступний день бій розгорівся з новою силою, теж з перемінним успіхом. Та хоча війська Вишневецького билися завзято їх все ж було занадто мало. Він уміло манервував військами, а в опівдні навіть змусив повстанців відступати. Косинський кинув у фланги військ Вишневецького два полки з резерву. Залишивши у резерву лише один полк Нечипіра. Ці два полки врізались у фланги війська Вишневецького змусивши їх у паніці втікати до лісу. Та Вишневецький швидко навів лад в своєму війську та зробив останню спробу нанести удар та краще загинути аніж залишитись переможенним. Він наказав Гульському вдарити повстанцям з правого флангу, Гулевичу з лівого, а сам з кучкою гусар вдарив по центру. Удар був сильним. Це малочисельне військо, що билось на смерть трохи потіснило повстанців, які стали відступати. Косинський метався на коні відновлював порядок. Ничипор наблюдав та чекав наказу виступити. Та бачучи, що приказу немає, а стан на полі бою погіршився, вихопив саблю та повів свій полк у фланг. Цього удару війська не втримали та почали розбігатися в ліс. А Вишневецький з останками втік до лісу. Перемога була за повстанцями. Гульський вже причепив підняти білий прапор здачі у полон. Вже було підняв його, та в цей час Вишневецький та Нечипор побачили на горбі Наливайка з гусарами. Вишневецький наказав викинути прапор, допомога прийшла. Нечипір наказав полку відступати назад до фортеці. Він розумів, що шість сотень гусарів зметуть його полк. Гусари кинулись на війська повстанців та зразу змели їх як траву косою. Нечипір з козаками зупинились біля фортечних воріт, пропускаючи козаків до фортеці, а з наближенням гусарів закрив ворота на засуви. Козаки та повстанці, що залишились ззовні розбіглися, а багато з них загинуло. Коли Нечипір зачинив ворота коні Косинського, Наливайка та дозорного трохи не розбились, піднявшись на диби. Дозорний Наливайка заніс шаблю над Косинським, та Наливайко вибив його шаблю з рук. Цим врятувавши життя Косинського.

Косинський, писар та старшини були взяті у полон. Постанські війська, що були у фортеці П'ятка під керівництвом полковників Богуна та Нечипора вночі через східні ворота пішли на Запорізьку Січ.

Коли Радзивіл з Янушом надсилали Наливайка з гусарами на допомогу Вишневецькому вони наказали захопити в полон Косинського, а потім вони хотіли розправитись і з самим Наливайком. Для нагляду за Наливайком до нього приставили наглядача поляка. Наливайко здогадався, що до нього Радзівілом приставлено дозорця, який постійно слідкував за ним.

Дорогою на Січ, багато з повстанців залишалися в лісах, деякі розходились по селам, а частина пішла в низове козацтво. Битва під П'яткою нічого не дала простим людям крім жертв. Після цього по усій Україні продовжувались повстання. Було велике повстання під проводом Наливайка.

Полонені Косинський, писарь та старшин були допровадженні в Острог до князя Острозського, туди вони потрапили 6 лютого 1953 року.

А тим часом магнати почали люто розправлятися з повстанцями, стратили сотні жителів навколишніх сіл і містечок, зокрема П'ятки, Слободищ, Чуднова. Всіх загиблих козаків селяни поховали в братській могилі. До 30-х років ХХ ст. могила мала форму кургану, висота якого сягала до трьох метрів. З організацією колгоспу козацька могила опинилася на території його господарського двору. Курган поступово був розкопаний. Дві поодинок могили знаходяться поряд на городі місцевого жителя П'ятки К.І.Сахневича. Кількість похованих та їхні призвіща невідомі. Але жителі села з покоління в покоління доглядають за могилами, як за святими пам'ятками.

Інші події цього періоду.
В 1594 роді селянсько-козацьке повстання проти магнатів і шляхти очолив Северин Наливайко. Він славився як найкращий гармаш і як людина великої хоробрості. В 1595 роді повстанська армія селян, міщан і козацтва на чолі з С.Наливайком під П`яткою розбила армію польських магнатів на чолі з Костромським і вирушила на допомогу повсталому народу Білорусії.

В роки визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького (1648-54 рр.) через село П'ятка в 1648 році проходили повстанці під проводом Максима Залізняка, що йшли на Острог і Львів. 

 



 

Завантажити наступні 18 зображень