Часи після після смерті Богдана Хмельницького, стали періодом закабалення українського народу московською імперією. Після знищення московською імператрицею Єкатериною ІІ Запорозької Січі, Україна залишилась без своїх захисників. В цей час П'ятка, як фортеця втратила своє значення, була розібрана, а земляний вал був розорений в поле. Ремісники та частина містечкових жителів переселились у міста, а селяни-кмити були закріпачені за поміщиком. Настали важкі часи кріпацького рабства. Планомірно знищувалася кожна згадка про минулу славу и велич українського народу. Заборонялась українська мова, освіта, книгодрукування. Соціально-економічний гніт, поряд з національним гнобленням створював в суспільстві ситуацію, що часом виливалась в бунти та повстання. Жителі населеного пункту ділилися на селян кріпаків та міщан. На початку XIX ст. селяни кріпаки належали поміщиці-полковниці Марії Мандриковій. В 1823 році в містечкі П`ятка жодного грамотного жителя не було, щоб написати скаргу в Синод миряни направили чотирьох селян Шпаковського, Ляшука, Деревицького, Пергата в м. Житомир для написання її, тому що в селі св`ященник відмовився їм допомогти. Часто саме П'ятка ставала місцем стихійних виступів гнобленого народу. Після ліквідації фортеці та відміни кріпостного права городище П'ятка було перейменоване в містечко з волостним управління, в яке входило до 25 сіл навколо містечка.

В кінці XIX на початку XX ст. революційна боротьба робітників мала великий вплив на селянство. В 1900 році на Україні посилився революційний рух селянства, яке не могло винести жорстокого імперського гніту. В 1896-1900 рр. помітно посилились революційні виступи на Правобережній Україні, проти представників місцевої влади. В червні 1896 р. селяни містечка П`ятки виступили проти дій судового пристава Оториновського, який прибув 13 червня 1896 р. в село для виконання вироку суду про частини земельного наділу Альбіни та Ульяна Мостицьких на користь поміщика Терещенка, селяни в кількості 400 чоловік вигнали з садиби Мостицьких поліцаїв, соцьких і десяцьких разом з земським справником. Не дивлячись на те, що селяни с. П`ятки Павло Пилипчук, Архип Постишенко, Юліан Глембоцький, Уліан Мостицький і Терентій Молчановський були заарештовані і передані під суд, виконання судового вироку було відкладено на невизначений час. В період революційного піднесення 1900-1903 рр. в боротьбу проти експлуатації включаються селяни м. П`ятки. З 20 травня 1901 р. селяни м. П`ятки цілим селом почали потраву поміщицьких посівів, спричинивши збитки на суму 1860 крб., розганяли службовців поміщицької економії, сприяли протестам селян сусідніх сіл. Для втихомирення селянського бунту 2 червня 1901 року в м. П`ятку прибув Волинський губернатор Дудін-Барковський в супроводі двох батальйонів солдат Архангельського та Костромського полків. Двадцять керівників бунту: Ляшука Якова, Данилюка Стаха, Мельничука Ісаака, Севастьянова Панаса, Левчука Кузьму, Мельничука Тараса, Деревицького Калістрата, Ляшука Григора, Мусійчука Григора, Гудзюка Самійла, Деревицького Івана, Власюка Андрія ув'язнено в Житомирську в`язницю. 

Завантажити наступні 18 зображень