В останні роки Україна чітко стала на шлях до остаточної політичної, історичної і моральної інтерпретації Голодомору як геноциду. На сьогодні все є для фінального і довершеного сприйняття смертей мільйонів українців в 1932-1933 роках як геноциду українського народу. Заперечення чого терпить поразку за поразкою.

Не за горами той час, коли залишиться лиш відбиватись від нападок, а не доводити невідому правду про Голодомор. Це й буде ознакою, що проміжок часу 1932-1933 рр. разом з тими подіями, які стались з українським народом за цей період, зайняв належне місце в історії України. Наповнення якої сприяє підвищенню рівня самодостатності українців. Забираючи нав'язувану придатковість історії нашого народу до інших народів.
В даному разі до російського. Коли применшенням, не виділенням і обходом трагедій голодоморів український народ пропонується розглядати в основному як частку історії Росії. Без своїх власних цілей, інтересів, окремого бачення влаштування життя в Україні. Що власне й привело з часом до Незалежності України. Яку не сприймають ті самі сили, які протидіють висвітленню і поширенню пам'яті про Голодомор.
Та попри їх старання результат з великою перевагою виявляється на українській стороні. Докази не залишають шансів на інше. А непослідовність і непереконливість противників Голодомору як геноциду українського народу слугує додатковим аргументом правоти відновлювачів історичної пам'яті. Не вдається також зашуміти питання Голодомору, виставляючи його розколюючим суспільство, не на часі, чи зашкоджуючим економіці країни через роздратування Кремля.
Масштаби загиблих під час Голодомору 1932-1933 рр. та спосіб в який вони загинули вражають і жахають водночас. Нелюдська комуно-більшовицька ідеологія, що усіляками способами хотіла знищити волелюбний український народ, українське селянство, яке практично одне на теренах бувшого СРСР мало сміливість протистояти і некоритись, саме в ньому вбачала найбільшого та найзапеклішого противника. Нарешті, можемо сміливо сказати усьому світу, що те що пережив український народ - це трагедія анітрохи не менша, а ніж Холокост єврейського народу, а в де чому й більш жахливіша.

Біля двохсот двадцяти чоловік (точну кількість встановити дуже складно), наших земляків з П'ятки, загинуло жахливою смертю, штучно створенного голоду. Гинули цілими сім'ями, першими вмирали чоловіки, за ними жінки та діти. Були випадки найжахливішого людожерства - їли свох дітей. В селі не залишилось тварин, з'їли усіх котів, собак, пацюків. Деяких рятувала присутність у селі заможних єврейських сімей, які за роботу підгодовували своїх односельців. Інші врятувались, працюючи на прокладані дороги Чуднів-Бердичів, отримуючи мізерні пайки. За наказом кремлівських партійних душогубів чуднівські і місцеві "активісти" вилучали у селян усе до останньої крихти. Деякі утікали із села на індустріальні будівництва на сході України, та тільки одиниці з них вижили. Помирали і каялись у своїх діяннях ті люди, які свого часу повірили більшовицькій брехні та приймали активну участь у встановленні "совєтской власті". Не хочеться згадувати усіх тих, хто прирікав на загибель власних односельців, вони не варті народної пам'яті, хочеться лише сказати, що в ці трагічні години люди допомагали одне одному як могли і знаходили в собі сили залишатись людьми. Голова колгоспу намагався зарадити голодуючим односельцям, за що був репресований. Нижче наведені документи, де можна побачити накази і мотиви влади, яка вчинила цей жахливий злочин.


З історії[...] "Більшовики не рахуються зовсім з людністю, поводяться, як з окупованою місцевістю в повному розумінні цього слова. - Наплювать, що голодують, хай вимре 75% людності, а не вимре, - розстріляємо, - виказував предо мною свою провідну думку Голова Комячейки "Рабоче-Крестьянской инспекции І Конной Армии", комуніст Латипов, - тоді 25% стане покірною. Нам потрібна сама Україна, людність не потрібна". Про це саме говорив Раковський у вересні в Житомирі на таємному зібранні комуністів".

З таємного рапорту хорунжого Степана Львівського до начальника Військової ліквідаційної комісії, 30 грудня 1920 р. ЦДАВО України, ф. 1113, Міністерство преси і пропаганди УНР, оп. 2, спр. 200, арк. 4. Засвідчена копія.

"[...] крестьянство представляет основную армию национального движения, [...] без крестьянской армии не бывает и не может быть мощного национального движения. Это именно и имеют в виду, когда говорят, что национальный вопрос есть по сути дела вопрос крестьянский".

Й. Сталін (1925)
К национальному вопросу в Юго-Славии: Речь в юго-славской комиссии ИККИ 30 марта 1925 г. // Марксизм и национально-колониальный вопрос: Сборник избранных статей и речей. - Партиздат ЦК ВКП(б). - 1935. - С. 153; Большевик. – 1925. – № 7. – 15 апреля.

"Обратите серьезнейшее внимание на Украину […] примите все меры к тому, чтобы […] изолировать плаксивых и гнилых дипломатов и обеспечить подлинно-большевистские решения […]
Й. Сталін – Л. Кагановичу, В. Молотову, 2 липня 1932 р.
Сталин и Каганович. Переписка, 1931–1936 гг. – М., 2001. – С. 210.


"Дела на Украине из рук вон плохи. […] Плохо по линии ГПУ. Реденсу не по плечу руководить борьбой с контрреволюцией в такой большой и своебразной республике, как Украина […] Мы можем потерять Украину".
Й. Сталін - Л. Кагановичу, 11 серпня 1932 р.
Сталин и Каганович. Переписка, 1931-1936 гг. - М., 2001. - С. 273-274.


"Письмо об Украине, должно быть, уже получили. Просьба пока что держать в секрете детали плана, изложенного в письме."
Й. Сталін - Л. Кагановичу, 12 серпня 1932 р.
Сталин и Каганович. Переписка, 1931-1936 гг. - М., 2001. - С. 276.


"Я думаю, что наступило время, когда нужно обьявить украинцам о сокращении плана хлебозаготовок".
Й. Сталін - Л. Кагановичу, 16 серпня 1932 р.
Сталин и Каганович. Переписка, 1931-1936 гг. - М., 2001. - С. 276.


"[…] Є великі помилки […] тов. Скрипника по національному питанню, по культурному будівництву то в його керівництві Наркомосвіти. Всі ці питання мають найбільше просте та безпосереднє відношення до провалення постачання збіжа на Україні в минулому році. […] Діяльність шкідницьких контрреволюційних елементів на ріжних відтинках соціялістичного будівництва та організація безпосереднього саботажу постачання збіжа петлюрівськими, махновськими, білогвардійськими елементами […] - це […] головна причина зірвання постачання збіжа у минулім році […]"
П. Постишев (1933)
З промови 10 червня 1933 р. на пленумі ЦК КП(б)У.
Подається за публікацією:
Мудрий Василь. Лихоліття України. - Львів: Видавнича спілка "Діло", 1933. - С. 61-62; 102; 104.


"То, что голодание не научило еще очень многих колгохозников уму-разуму, показывает неудовлетворительная подготовка к севу как раз в наиболее неблагополучных районах"
С. Косіор, 15 березня 1933 р.,
з доповідної записки до ЦК ВКП(б):
Голодомор 1932–1933 років в Україні. Документи і матеріали. – К., 2007. – № 519. – С. 771


"Листопадовий пленум ЦК КП(б)У в своїй резолюції [...] записав: [...] на Україні, в даний момент, головну небезпеку становить місцевий український націоналізм".

"Ухил Скрипника почав оформлятися як ухил, як ціла система націонал-опортунистичних поглядів в період боротьби за ліквідацію куркульства як класу".

"І коли сказали: бий його націоналіста, контрреволюціонера, бий цю наволоч, бий міцніше, не бійся, – ці активісти, партійці, комсомольці взялися за справу по-більшовицькому – і колгоспи пішли вгору".

"Останній рік [1933] був роком розгрому націоналістичної контрреволюції".
П. Постишев (1934)
П. Постишев. Боротьба КП(б)У за здійснення ленінської національної політики на Україні // Червоний шлях. - 1934. - № 2-3. - С. 165-176.

"Вимирає виключно українське населення […]. Адміністрація по містечках і совітських господарствах майже ціла неукраїнська […]. Вони матеріяльно забезпечені тому, що купують харчі у т. зв. закритих розподільних складах, де дуже низькі ціни."
Анонімний втікач Н. Н. з Київщини (1933)
із свідчень редакції "Польсько-українського бюлетеня" у Варшаві.
Цит. за: Мудрий Василь. Лихоліття України. - Львів: Видавнича спілка "Діло", 1933. - С. 110.


"- А керосин у крестьян сейчас есть? […]
- Зачем хвастать […], мы знаем, что на Украине урожай. Давайте о недостатках, чего не хватает".
М. Калінін
"Стенограмма беседы с членами ЦИК Союза ССР - председателями риков и сельсоветов", січень 1934 р.
Цит. за: Сергеев Б. В. Михаил Иванович Калинин. - М.: Партиздат, 1934. - С. 120.


"Дорогой т. Сталин, Вы спрашивали, какое опер[ативное] задание мы дали переселенческому комитету на 1933 г. Мы дали ему задание […] организовать переселение к началу 1934 г. […] на Украину (степь 15-20 т[исяч] семейств)."
Л. Каганович - Й. Сталіну, 2 жовтня 1933 р.
Сталин и Каганович. Переписка, 1931-1936 гг. - М., 2001. - С. 370
Нижче наведені списки односельців, які загинули від голоду під час Голодомору 1932-1933 рр. 

 
 
Список жителів села П'ятка, які померли від голоду під час Голодомору 1932 - 33 років
 
1. Андрійчук Катерина Талимонівна
2. Бедюк Федь Петрович
3. Бедюк Марта Вікторівна
4. Бедюк Петро
5. Безвершук Семен Прокопович
6. Безвершук Кирило Семенович
7. Безвершук Текля Іванівна
8. Безвершук Семен Кирилович
9. Безвершук Кирило Прокопович
10. Бондаренко Ганна Андріївна
11. Бондаренко Надія Андріївна
12. Бондаренко Андрій Трохимович
13. Бондаренко Трохим
14. Бондаренко Христя Григорівна
15. Бондаренко Анастасія Григорівна
16. Бондаренко Григорій
17. Бондаренко Катерина
18. Бондаренко Оксана
19. Булак Анастасія Дмитрівна
20. Власюк Василь Михайлович
21. Власюк Єва Михайлівна
22. Власюк Анастасія Михайлівна
23. Гаврилюк Прокіп Микитович
24. Герасимович Микола
25. Герасимович Петро Миколайович
26. Гудзюк Меланка
27. Гудзюк Ганна Трохим і вна
28. Гудзюк Павло Якович
29. Гудзюк Іван Павлович
30. Гудзюк Анастасія Павлівна
31. Гудзюк Оксеня Павлівна
32. Гудзюк Василь Павлович
33. Гудзюк Микита
34. Гудзюк Іван
35. Грищук Гнат
36. Грищук Яків Гнатович
37. Грищук Палажка Василівна
38. Грищук Тетяна
39. Данилюк Талимон Романович
40. Данилюк Онисим Талимонович
41. Данилюк Оксеня
42. Данилюк Катерина
43. Данилюк Сергій
44. Данилюк Ульян Данилович
45. Данилюк Домка Герасимівна
46. Данилюк Андрій Ульянович
47. Данилюк Іван Ульянович
48. Данилюк Олекса Ульянович
49. Данилюк Михайло
50. Данилюк Василь Михайлович
51. Данилюк Іван Михайлович
52. Денисюк Ольга
53. Демкович Євдокія
54. Демкович Одарка
55. Демкович Олекса
56. Деревицький Іван
57. Деревицька Марина
58. Деревицький Іларіон Гнатович
59. Деревицька Ганна Давидівна
60. Деревицька Марія Данилівна
61. Деревицька Анастасія Данилівна
62. Деревицький Іван Федорович
63. Деревицький Василь Федорович
64. Деревицький Володимир Федорович
65. Деревицький Арсень Федорович
66. Довбищук Олександр Аліпович
67. Довгаль Григорій
68. Іващенко Михайло
69. Іващенко Федь Купріянович
70. Іващенко Микита
71. Ільчук Михайло
72. Ільчук Софія
73. Ільчук Лисавета
74. Ільчук Захар
75. Калінчук Павло
76. Калінчук Пріська Прокопівна
77. Кулинич Пімен Сергійович
78. Кулинич Анастасія Тарасівна
79. Кулинич Катерина
80. Кулинич Федір
81. Кулинич Василь Фелорович
82. Кулинич Палажка Федорівна
83. Кулинич Павло
84. Кулинич Палажка
85. Кулинич Петро Павлович
86. Кулинич Катерина Данилівна
87. Ковальчук Ілько
88. Ковальчук Матвій Андрійович
89. Корнелюк Марина Семенівна
90. Корнелюк Микола Семенович
91. Ляшук Петро Сергійович
92. Ляшук Пилип
93. Ляшук Ганна
94. Ляшук Одарка Опанасівна
95.-103. 8 дітей
104. Мельничук Іван Дмитрович
105. Мельничук Петро Дмитрович
106. Мельничук Прокіп
107. Мельничук Петро Прокопович
108. Мельничук Єва Прокопівна
109. Мельничук Микола Прокопович
110. Мельничук Кіндрат
111. Мельничук Марта
112. Мельничук Олексій
113. Мельничук Оксеня
114. Мельничук Яків Олексійович
115. Мельничук Павло Олексійович
116. Муляр Дмитро Павлович
117. Муляр Федь Павлович
118. Муляр Антон Павлович
119. Михалкін Парфілій Михайлович
120. Масло Надія Федорівна
121. Масло Любов Федорівна
122. Масло Віра Федорівна
123. Наконечний Василь
124. Наконечна Олександра
125.-130. 5 дітей
131. Онищук Одарка
132.-133. 2 дітей
134. Онишко Микола Михайлович
135. Онишко Катерина Михайлівна
136. Онишко ІОстина Михайлівна
137. Осадчук Анастасія Михайлівна
138. Осіпчук Анастасія
134. Парфенюк Талимон Сергійович
140. Парфенюк Іван Талимонович
141. Перепелиця Оксана
142. Пергат Василь Онопрійович
143. Пергат Костянтин
144. Пергат Давид
145. Пергат Андрій
146. Пергат Оксеня
147. Пергат Пріська Онопріянівна
148. Пергат Марія
149. Пергат Ганна
150.-154. Пеньківські (сім`я )
155. Романчик Василь Антонович
156. Рижак Хома
157. Рижак Дмитро
158. Рижак Петро
159. Рижак Михайло
160. Рижак Марко Полікарпович
161. Рижак Катерина Полікарпівна
162. Рижак Михайло Полікарпович
163. Стешак Павло Михайлович
164. Стешак Ганна Михайлівна
165. Стешак Ольга Михайлівна
166. Стешак Федір Михайлович
167. Стешак Андрій Силович
168. Стешак Анастасія Силівна
169. Стешак Валентина Андріївна
170. Стешак Михайло Силович
171. Соловійчук Василь
І72. Соловійчук Онопрій
173. Святогор Володимир
174. Святогор Федір
175. Святогор Параска
176. Святогор Дем'ян Дем'янович
177. Святогор Христя Григорівна
178. Святогор Антон Дем'янович
179. Святогор Ганна Дем'янівна
180. Святогор Василь Дем'янович
181. Святогор Микола Дем'янович
182. Святогор Михайло Дем'янович
183. Святогор Катерина Дем'янівна
184. Святогор Іван Дем'янович
185. Ткачук Яків
186. Шевчук Марія Трохимівна
187. Шевчук Олена Трохимівна
188. Шевчук Трохим Михайлович
189. Шевчук Олена Трохимівна
190. Шевчук Броник Трохимович
191. Шпак Іван
192. Шпак Степанида
193-195 3 дітей
196. Шпаківський Іван
197. Штиль Тодоська
198. Чорна Олександра Кіндратівна
199. Чорний Іван
200. Чорний Андрій Іванович
201. Чорний Микола Іванович
202. Чорна Антоніна Іванівна
203. Чорна Людмила Іванівна
204. Числовський Савка Яцькович
205. Ярош Павло
206. Ярош Антон Павлович
207. Ярош Олександр Павлович
208. Ярош Павло Мусійович
209. Ярош Степанида Кіндратівна
210. Ярош Володимир Пилипович
211. Ярош Василь Пилипович
212. Ярош Ганна Пилипівна
213. Ярош Ольга Пилипівна





 
Завантажити наступні 18 зображень