Земля моїх батьків

Про сайт

В житті кожної людини є момент, коли вона відчуває себе по-справжньому щасливою, це насамперед швидкоплинне босоноге дитинство. Це та мить, яку дарує їй Господь, і яка в подальшому впливає на усе життя, формує характер людини, її світосприйняття, погляди, вподобання, оберігаючи, надихаючи і даючи силу проходити через важкі періоди. Оточена рідними та близькими, людина вперше підсвідомо починає розуміти свою причетність до великого історичного руху поколінь, свою приналежність до великого народу, якому в прадавні часи сам Творець призначив жити на цій багатій землі. Крім великої Батьківщини «від Сяну до Дону» у кожного з нас є своя маленька батьківщина. І це не завжди те місце, де людина народилась, насамперед, це та земля, де вона вперше стала на малі ноженята, де дбайливі руки батьків, притискали її кволе тільце до своїх могутніх грудей, де лагідні бабусі відкладали найкраще для своїх онуків, де вперше дідусь розбудив на світанку на рибну ловлю, де зморшкуваті прадіди розповідали правду про життя свого народу, що пережив трагедії і голодомори, зневагу та приниження, рабство та деспотизм окупантів різних відтінків, які сунули на цю багатостраждальну землю з усіх усюд, з півночі і з заходу, з півдня і зі сходу. Мої перші світанки, мій перший контакт з любов'ю, добром, щирістю, миром, спокоєм відбувся саме на малій батьківщині моїх батьків, дідів, прадідів, в чарівному світі мого дитинства, в селі, що вгніздилося серед яблуневих та вишневих садків, на межі українського Полісся та лісостепу.

Пройшли роки, один за одним відходили до іншого світу мої близькі та далекі родичі. І вже крім друзів немає до кого приїхати. І тільки в пам`яті лишились моменти мого дитинства, де я малий гріюсь на печі, а бабуся пече духмяні пиріжки з квасолею та маком, біля грубки сидить покашлюючи мій дідусь і палить незмінну Приму, а на свята збирається уся велика рідня, і тоді дім наповнюється безтурботним галасом і радістю. Але з часом все більше і більше ці картини минулого затягує тьмяний туман часу. В хаті, де жили мої любі старенькі, вже живуть інші люди, і на подвір'я, можу зайти лише як не проханий гість. Але проходячи повз стару хатину на вулиці Садовій, я бачу все ті ж старі яблуні, які дід Микола дбайливо доглядав, стару вишню, що перехилилась через тин і нибі тягне до мене своє старе гілля, а в садочку навесні знову розцвітуть конвалії, посадженні дбайливими руками моєї бабусі, і знову забуяють помаранчеві лілії, які бабуся висадила, мабуть, ще до мого народження. Я привезу своїх діток, приведу на це місце і нехай вони побачуть і відчують, те що бачили і відчували багато поколінь їхніх пращурів, що наполегливою працею та постійною боротьбою відстояли свою землю, збудували їм краще майбуття, те що відчував я, зростаючи і прямуючи в доросле життя. Дорога моя, П`ятко, всі мої стежки починалися з тебе.

Проект який пропонується до Вашої уваги, створенний за сприянням багатьох людей. Насамперед хотілось завдячити усім тим хто доклав зусиль для створення цього сайту: моїм батькам Данилюкам Петру Петровичу та Галині Миколаївні, моїй дружині Надії, вірному другу Ляшуку Віктору Івановичу та його родині - дружині Тетяні, батькові Івану Федоровичу Ляшуку, особлива подяка вчителеві історії Шевчуку Сергію Якимовичу. Цей сайт присвяченний пам'яті людей, які по-справжньому любили цю землю, її народ і доклали чимало зусиль для того, щоб вона стала кращою, усім тим відомими і не відомим трударям, які пережили труднощі та лихоліття, що випали на долю усього українського народу.

Особисто хотілось би відмітити мого дідуся Власюка Миколу Федоровича та дорогу бабусю Надію Павлівну, а також краєзнавців, людей, що безмежно любили свою малу батьківщину - Василя Мельничука та колишнього учителя історії Іващенка Петра Михайловича. Світла їм пам'ять.

Кожен з Вас, любі друзі, може долучитись до створення нашого проекту. Ми чекаємо на Ваші листи, спогади, описи, вірші. Кожен з Вас може надіслати світлини до нашої рубрики Фотогалерея. Планується розширення рубрик, буде з’являтися нова інформація. Ми даємо змогу кожному розповісти про життя своїх рідних та близьких, що було пов’язане з П’яткою.

На сторінках нашого сайту ми розмістили унікальні, щирі спогади-роздуми нашого земляка, одного з авторів нашого сайту, справжнього патріота нашої рідної землі, Василя Мельничука "Краю мій рідний. Спогади про П`ятку". Або завантажити архів: